наркошоп Петушки блэк спрут сайт Бошки марихуана SATIVA & INDICA

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Давно это было, или, может, недавно - заебок! Стоять, блять, одним местом в дебильном военном училище - это, конечно, не моя история. На блядский контрольке, точно, не застрял. С фигней меня, прости господи, не связывали. Я был готов взрывать эту жизнь закуривая свои шишки на расслабоне. Но тут случилось непредвиденное, собственно, как и положено. Вечеринка, решили познакомиться с новыми ребятами. Именно там я впервые попробовал геру. Ну, я знаю, что героин - это говно, я не настолько тупой. Но тут, даже присутствие наркоты на вечеринке меня поразило. Оказалось, белое говно в наше время весьма популярно. И я, не смотря на свою зависимость от шишек, никогда не пробовал геру. Да и не собирался. Но чтобы быть в курсе всего, что происходит среди молодежи, решил предпринять эксперимент. Зная, что геру курят, я и сам решил попробовать. Пару шишек сдохло, заебись! Взял из своей карманной выборки немного геры. У Камиля там была просто охуенная доза. В общем, наркота готова, свежая и видимо качественная. Пока я втыкал в метамфетамин, по комнате шло тихое сопение. Все были на расслабоне, как будто благодаря этой хуйне забыли про все заботы и проблемы. Метким движением руки, я загрузил контрольку в шприц и наколол себе геры. Блять, даже не ожидал, что это такая хуйня! Голова закружилась, все стало каким-то кристаллическим. Кажется, я начал плавать в пространстве и время исказилось. Был только я и моя герка. Но вдруг меня вернули в реальность громкие крики и шум. Помню, как я смотрел на своих однокашников, которых я до этого считал своими друзьями, и понял, что я от них отличаюсь. Я уже не такой же, как они. Я наркоман комик, который решил попробовать все азарты этой жизни. И вот, после этой памятной вечеринки, я все больше и больше тянулся к закладкам. Каждый день я искал новых поставщиков, чтобы они снабжали меня своими вещами. Мой мозг уже настолько привык к наркотикам, что я не мог думать о чем-то другом. Но в то же время, когда я был на расслабоне, у меня открывались такие глубины мысли, которые я никогда раньше не постигал. Возможно, это был небольшой плюс от того, что я сбежал из дебильного военного училища. Играть по их правилам? Никогда! Я не смог пройти ужас контроля, мне не подходило это дерьмовое образование. Так я стал сам по себе, находя своих поставщиков и получая свои закладки. Моя жизнь стала более свободной и интересной, но при этом опасной. Я знал, что могу очутиться в дерьмовой ситуации в любой момент. Но я был готов к этому, потому что я был наркоман комик, который всегда готов шутить над своей жизнью и проблемами. Так и проходили дни. Шишки марихуаны и гера стали моими постоянными спутниками. И если кто-то пытался меня осудить, я просто шутил в ответ. Ведь я был на расслабоне, на своей волне. Я знал, что моя жизнь может взорваться в любой момент, но я был готов к этому. Я был наркоман комик, и это было то, что меня определяло.